градоправитель

1. (істор.) Посадова особа, яка керувала містом, виконувала адміністративні, судові та військові функції в Україні часів Гетьманщини та у деяких інших слов’янських країнах; міський голова, староста.

2. (перен., книжн. або ірон.) Той, хто володіє реальною владою в місті, фактично ним керує (часто незалежно від офіційної посади).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |