Значення
-
Історичний термін, що позначає нащадка (сина) князя Святополка Ізяславича (Святополка II), великого князя київського (1093–1113 рр.), зокрема його синів: Ярослава Святополковича, князя володимирського, та Мстислава Святополковича, князя володимирського та луцького.
-
У ширшому вжитку — представник гілки руської князівської династії Рюриковичів, що походить від Святополка Ізяславича та володів уділами на Волині.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. святополкович, р. святополкович, д. святополкович, з. святополкович, о. святополкович, м. святополкович, к. святополкович