святополк

1. Чоловіче особове ім’я давньоруського походження, що означає “святий полк” або “той, хто має святий народ/військо”.

2. Історична постать: ім’я кількох князів Київської Русі, найвідоміший серед яких — Святополк Володимирович (Святополк Окаянний), великий князь київський (1015-1019).

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: t.d. () |