святочність

1. Абстрактний іменник, що означає стан, якість або атмосферу свята; урочистий, радісний настрій, пов’язаний з відзначенням важливої події, релігійного чи державного свята.

2. Властивість бути святом; ознака, яка робить подію, день або дійство урочистими, відмінними від буденних.

3. (У множині, зазвичай “святочності”) Конкретні урочисті заходи, святкування, обряди, що супроводжують свято.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |