святість

Значення

1. Абстрактний іменник, що означає стан, якість або властивість бути святим; моральна чи духовна досконалість, безгрішність, чистота, наближеність до Бога.

2. Релігійний термін, що позначає категорію, ступінь або титул у християнстві та інших релігіях, який офіційно надається церквою особі за її праведне життя, подвижництво або мученицьку смерть за віру.

3. Переносно: висока, непорушна чи недоторканна цінність чогось; те, що викликає глибоку повагу, шану і є неприйнятним для будь-яких посягань (наприклад, святість обов’язку, клятви, закону).

Правопис та відмінювання