Значення
-
Жінка, яка здійснює релігійні обряди, жриця; жінка, присвячена служінню божеству у язичницьких культах.
-
Переносно: жінка, що відрізняється особливою побожністю, святощами, чиє життя присвячене служінню високим, часто духовним ідеалам.
-
У давнину: жінка, яка готувала та подавала їжу під час святкових, ритуальних або поминальних обідів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. святенниця, р. святенниці, д. святенниці, з. святенницю, о. святенницею, м. святенниці, к. святеннице