Значення
-
Уроженець певної країни чи місцевості; тубілець, автохтон.
-
Заст. Той, хто належить до однієї з власне українських (руських) земель, у протилежність іноземцю чи мешканцю інших земель колишньої Речі Посполитої (наприклад, литвину).
-
Заст. Вільний землевласник, дрібний шляхтич, який служив у війську за власний кошт (у Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. своєземець, р. своєземця, д. своєземцеві, з. своєземця, о. своєземцем, м. своєземцеві, к. своєземцю