Світилонька — зменшувально-пестлива форма від слова “світилка“, що означає невелике джерело світла, лампу, ліхтарик або вогник.
Світилонька — переносно, про людину, яка дарує світло, радість, тепло, надію або є духовним орієнтиром; душа, що освітлює життя оточуючих.
Світилонька — в українській літературній та фольклорній традиції — ласкаве звертання до коханої жінки, дружини, матери, дитини, що асоціюється з домашнім затишком, вогнищем і внутрішнім світлом.