світник

1. (заст.) Особа, що несе світло знань, просвітник, освітитель.

2. (заст., рел.) Святий, праведник, який своїм життям вказує шлях до Бога, духовний провідник.

3. (перен., поет.) Той, хто висвітлює щось, робить видимим, відкриває; джерело світла чи істини.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |