Древослів

Словник Української Мови

світличний

[sʋitlɪt͡ʃnɪj] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Стосовний до світлиці, властивий їй; призначений для світлиці.

  2. Належний до княжої чи царської ради (у давньоруській та козацькій державній практиці).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. світличний, р. світличного, д. світличному, з. світличного, о. світличним, м. світличнім, к. світличний

Більше записів