світлиця

[sʋitlɪt͡sjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Світла, зазвичай велика кімната в українській хаті, призначена для прийому гостей, святкувань та інших урочистих подій; парадна кімната.

  2. Застаріла назва для будь-якої світлої житлової кімнати в помешканні.

  3. Переносно: освітлена, сонячна кімната або приміщення.

  4. У давнину — окрема будівля або приміщення для занять учнів при церкві, монастирі; школа.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. світлиця, р. світлиці, д. світлиці, з. світлицю, о. світлицею, м. світлиці, к. світлице

Більше записів