1. Той, хто сваволить, чинить сваволю; самовільник, свавільник.
2. Заст. Той, хто схильний до свавільних вчинків; норовливий, уперта людина.
свавільник
Буква
Приклади вживання
Error: no such table: sentences
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови