Значення
-
Той, хто сваволить, чинить сваволю; самовільник, свавільник.
-
Заст. Той, хто схильний до свавільних вчинків; норовливий, уперта людина.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. свавільник, р. свавільника, д. свавільникові, з. свавільника, о. свавільником, м. свавільникові, к. свавільнику