Значення
-
Тлумачення із “Словника української мови”* С У В’ЯЗЬ , і, ж., рідко . 1. Що-небудь зв’язане , сплетене , утворене переплетенням . Неподалік Горпищенкової кошари , на сув’язі звивистих степових доріг , стоїть чабанський колодязь ( Гончар , Тронка , 1963, 53). 2. Те саме , що зв’яз о к 1. Піснею найтісніше встановлюється .. сув’язь поміж окремою людиною та людським загалом (Смолич, День .., 1950, 101). 3. Те саме , що з а в’язь 1. Ти ще малий , тобі ще довго йти На шлях людський , де гори й повороти . Ти тільки сув’язь цвіту , а не плід , Ти ще , як тінь , а не важучий слід (Мал., Віщий голос , 1961, 119).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сув'язь, р. сув'язі, д. сув'язі, з. сув'язь, о. сув'яззю, м. сув'язі, к. сув'язе