1. (діал.) Який має властивість сувути — рухатися повільно, важко, з труднощами; важкий на підйом, млявий, неповороткий (про людину або тварину).
2. (перен., діал.) Повільний, тягучий, нудний (про час, справу, розмову тощо).
сувучий
Буква
Приклади вживання
Error: no such table: sentences
Частина мови: прикментик () |