сурядність

1. (лінгв.) Синтаксичний зв’язок між однорідними членами речення або частинами складного речення, при якому вони є граматично рівноправними і не залежать один від одного.

2. (заст., рідк.) Спільність, сумісність у діяльності; співпраця, товаришування.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |