Значення
-
(лінгв.) Синтаксичний зв’язок між однорідними членами речення або частинами складного речення, при якому вони є граматично рівноправними і не залежать один від одного.
-
(заст., рідк.) Спільність, сумісність у діяльності; співпраця, товаришування.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сурядність, р. сурядності, д. сурядності, з. сурядність, о. сурядністю, м. сурядності, к. сурядносте