Древослів

Словник Української Мови

супряжник

[suprjɑʒnɪk] Іменник

Буква:С

Значення

Супряжник — історична назва селянина, який працював на панській землі, використовуючи власну пару волів або коней та знаряддя, на відміну від пішого наймита (підрабка).
Супряжник — застаріла назва товариша, компаньйона або спільника в якійсь справі, особливо в роботі або подорожі.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. супряжник, р. супряжника, д. супряжникові, з. супряжника, о. супряжником, м. супряжникові, к. супряжнику

Більше записів