Значення
-
Особа, яка разом з кимось бере участь у спільній діяльності, праці, боротьбі, співучасті в чомусь; товариш, соратник, учасник.
-
Особа, яка діє з кимось за змовою, перебуває у таємній змові, особливо злочинній; змовник, поплічник.
-
(у праві) Особа, яка разом з іншими (спільниками) вчинила злочин або бере участь у спільному правопорушенні.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. спільник, р. спільника, д. спільникові, з. спільника, о. спільником, м. спільникові, к. спільнику