Значення
-
Стан внутрішньої рівноваги, душевної гармонії, відсутності тривог, хвилювань або збудження; спокій.
-
Відсутність зовнішніх потрясінь, тривог, неспокою; мирна, тиха обстановка.
-
(у філософському та релігійному контексті) Внутрішня гармонія, досягнення стану миру з собою та світом, часто як результат духовних практик або життєвої мудрості.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. супокій, р. супокою, д. супокоєві, з. супокій, о. супокоєм, м. супокоєві, к. супокою