суплікатор

1. (істор.) Особа, яка подає супліку — прохання або скаргу до вищої інстанції, особливо до монарха.

2. (істор., церк.) Автор або подавач супліки (колективного або індивідуального письмового звернення) до церковної чи світської влади.

3. (спец.) Пристрій для накладання одночасних швів (суплікатур) у хірургії, зокрема для з’єднання тканин або судин.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |