Значення
-
(істор.) Особа, яка подає супліку — прохання або скаргу до вищої інстанції, особливо до монарха.
-
(істор., церк.) Автор або подавач супліки (колективного або індивідуального письмового звернення) до церковної чи світської влади.
-
(спец.) Пристрій для накладання одночасних швів (суплікатур) у хірургії, зокрема для з’єднання тканин або судин.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. суплікатор, р. суплікатора, д. суплікаторові, з. суплікатора, о. суплікатором, м. суплікаторі, к. суплікаторе