Значення
-
У католицькій церкві — молитовна книжечка або збірник молитов, що містить основні молитви, роздуми та духовні вправи для віруючих.
-
У переносному значенні — невелика книжка, брошура або зошит релігійного, морально-повчального чи особистого змісту.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. супліка, р. супліки, д. супліці, з. супліку, о. суплікою, м. супліці, к. супліко
Походження слова (Етимологія)
Слово «супліка» в українській мові, згідно з наявними етимологічними джерелами, походить від звуконаслідувального вигуку «суп!», який імітує крик птаха, що має похмурий погляд. Це слово використовується для позначення такого птаха. Етимологія простежується через праслов’янські та індоєвропейські корені, а також має відповідники в інших слов’янських мовах.