птах

Приклад 1:
В соломі мряки пні, верхів’я у прощальній завії сонця, що, мов птах, зайшло за ними. І сонце заходу і літо й липи мрійні, змінливість вічну світу ввечері і вранці, я прославляю невгомонний труд в олійні, горіння душ, екстазу тіл і хміль коханців.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”

Приклад 2:
Якби тему мого невеличкого вик­ ладу трохи белетризувати, то вона могла би прозвучати як «Злет і падіння пана Ph», де під паном Ph слід розуміти добре відомий більшості з вас предмет, котрий своєю зовнішністю у найкращі свої хвилини нагадує палицю, жезл, стовбур, промінь, век­ тор, напрям,спис, нерозкри- тий ранковий тюльпан, раке- ту-носій, але найперше — кий, себто дрючок, а в гірші хвилини є чимось достоту жалюгідним, як, наприклад, підбитий птах. Повне його ім’я Фалос, і в пантеонах май­ же всіх цивілізацій минуло­ го він належить до найшано- ваніших ідолів.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
i ста­рi по­ви­пов­за­ли з хат ди­ви­тись на та­ку про­яву, i усi ж то по­за­ди­ра­ли го­ло­ви i див­ляться, як пан Забрьоха, мов птах який за­морський, ле­тить по­пiд не­бе­са­ми; ру­ка­ми бов­та, мов кри­ла­ми, чер­кес­ка йо­му роз­ду­вається, но­га­ми дри­га, ша­ро­ва­ри на­пу­жи­лись, сам упо­тiв, нi­би у га­ря­чiй ба­нi, i ле­тить, i кри­чить, i де зазд­рить на зем­лi чо­ло­вi­ка, то скiльки є го­ло­су пи­ти про­сить. Сеє ба­ча­чи, ста­рi лю­ди плю­ють, жа­ха­ються; жiн­ки го­ло­сять з пе­ре­ля­ку, а ма­лим дi­тям не од­но­му до­ве­ло­ся пе­ре­по­лох ви­ли­ва­ти.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”