Значення
-
(граматика) Історична неособова форма дієслова в слов’янських мовах, що виражала мету дії (відповідала на питання «з якою метою?») і вживалася після дієслів руху; у сучасній українській мові не вживається, залишивши сліди в інфінітиві.
-
(кулінарія) Рідка перша страва, відвар з м’яса, риби, грибів або овочів, часто з додаванням круп, борошняних виробів, картоплі тощо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. супін, р. супіна, д. супінові, з. супін, о. супіном, м. супіні, к. супіне
Походження слова (Етимологія)
Слово «супін» походить з латинської мови. У латині існував термін «(verbum) supinum», що означав певну форму дієслова. Це слово було утворене від прикметника «supinus», який означав «відкинутий назад». Цей прикметник, у свою чергу, походить від прийменника «sub» (під) та «super» (зверху, над). Таким чином, «супін» — це лінгвістичний термін, який використовується для позначення однієї з дієслівних форм у деяких мовах, зокрема в латині. В українській мові це слово є запозиченням з латини.