1. У музичній теорії — концепція, що розглядає звукоряд як єдину систему, в якій всі тони та інтервали знаходяться в глибинних гармонійних взаємозв’язках, що виходять за рамки традиційної тональної гармонії.
2. У філософії та естетиці — стан вищої, абсолютної гармонії, ідеальна злагода всіх елементів у світі, мистецтві або соціумі.
3. У математиці (теорія груп, алгебраїчна геометрія) — розширене поняття гармонії, що застосовується до абстрактних структур і симетрій високого рівня.