1. Історична назва мешканців напівканальських поселень (напівканалів) — сіл, заснованих у XVIII–XIX ст. на півдні України (переважно в Херсонській губернії) державними селянами, які отримували пільги (напівканальське право) за умови осушення боліт та будівництва каналів.
2. У переносному значенні — людина, яка живе в глушині, на відокремленій, часто малодоступній території, або ж така, чиї погляди відстали від сучасного життя (заст., ірон.).