сумісник

[sumisnɪk] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Особа, яка працює за сумісництвом, тобто виконує, крім основної, іншу регулярну оплачувану роботу в вільний від основної роботи час.

  2. (заст.) Той, хто перебуває з кимось у сумісництві, співучасник у якійсь справі або діяльності.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сумісник, р. сумісника, д. сумісникові, з. сумісника, о. сумісником, м. сумісникові, к. суміснику

Більше записів