сукупний
[sukupnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який утворюється зібранням, поєднанням окремих частин, елементів; об’єднаний, спільний, загальний.
-
Який охоплює всі складові частини чогось, весь обсяг; повний, цілісний.
-
У статистиці, економіці та соціології: що стосується всієї маси, всіх одиниць досліджуваного явища без винятку; загальний, агрегований.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сукупний, р. сукупного, д. сукупному, з. сукупного, о. сукупним, м. сукупнім