суголосний
[suɦolosnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який утворюється при участі голосних звуків разом із приголосними, що є характерним для української фонетичної системи (на противагу голосному, який утворюється вільно).
-
У фонетиці: такий, що належить до групи приголосних звуків мови; той, що є приголосним.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. суголосний, р. суголосного, д. суголосному, з. суголосного, о. суголосним, м. суголоснім