Значення
-
(лінгв.) Звук мови, що утворюється при повному або неповному зімкненні або зближенні активного (рухомого) органа мови з пасивним (нерухомим), що створює перешкоду для повітряного потоку з легенів і супроводжується шумом; приголосний звук.
-
(перен., заст.) Щось, що відповідає, співзвучне чомусь; відгук, відгомін.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. суголос, р. суголосу, д. суголосові, з. суголос, о. суголосом, м. суголосі, к. суголосе