1. Властивість мовних засобів, висловлювань або образів викликати в уяві певні асоціації, навіювати ідеї чи емоції, часто через непрямі вказівки, підтекст або прихований зміст.
2. У психології та мистецтві — здатність впливати на свідомість, почуття або поведінку людини шляхом непрямого впливу, навіювання, створення певного настрою або атмосфери.