1. Містично-аскетична течія в ісламі, що виникла в VIII столітті, головною метою якої є досягнення єдності віруючого з Богом через внутрішнє самовдосконалення, аскетизм, особливі духовні практики та шлях любові до Абсолюту.
2. Філософсько-релігійне вчення, що розглядає світ як прояв божественної сутності та проповідує шлях до пізнання істини (Бога) через внутрішнє осягнення, інтуїцію та особистий духовний досвід, часто поза рамками формальної обрядовості.