судящий

1. (у християнстві) Епітет Бога або Ісуса Христа, що вказує на їхню верховну роль у вирішенні людських доль і здійсненні остаточного суду над душами та вчинками.

2. (у переносному значенні, книжн.) Той, хто має владу або моральний авторитет для винесення оцінки, рішення чи вироку щодо когось або чогось.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: прикментик (True) |