судівник

1. (історичне) Судова установа в Україні XIV–XVIII століть, що розглядала цивільні та кримінальні справи; суд.

2. (історичне) Збірка, книга судових законів, статутів або рішень (наприклад, Литовський статут).

3. (рідковживане) Суддівський корпус, судді як колектив; також приміщення суду.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |