Значення
-
Офіційний документ, що визначає основні засади організації, діяльності, структури, права та обов’язки юридичної особи (наприклад, підприємства, установи, громадської організації, вищого навчального закладу).
-
Збірник правил, що регулюють порядок, внутрішній розпорядок або діяльність певної установи, організації чи спільноти (наприклад, статут ордену, клубу).
-
У історичному контексті — законодавчий акт, основний закон у деяких державах (наприклад, Органічний статут 1832 року в Польщі).
-
У давньому праві — збірник законів, кодекс (наприклад, Литовські статути).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. статут, р. статуту, д. статутові, з. статут, о. статутом, м. статуті, к. статуте
Походження слова (Етимологія)
Слово «статут» походить від пізньолатинського «statutum», що означає «ухвала, постанова, рішення». Воно, своєю чергою, походить від латинського дієслова «statuo» — «встановлюю, формулюю, вирішую, ставлю», яке споріднене з «sisto» («ставлю, розташовую, зупиняю») та «sto» («стою»). Ці латинські слова мають спільне походження з праслов’янським «stati» та українським «стати». В українську мову слово «статут» потрапило через польське посередництво, і вперше зафіксоване у 1475 році зі значенням «зведення законів держави».