1. Набувати ознак іменника, перетворюватися на іменник (про інші частини мови, словосполучення або морфеми).
2. У філософії: набувати самостійного, незалежного буття; втілюватися в конкретну речовинну форму.
субстантивуватися
Буква
Приклади вживання
Error: no such table: sentences
Частина мови: дієслово () |