1. Властивість слова, словосполучення або граматичної форми вживатися в реченні як іменник (називний відмінок), набуваючи синтаксичних функцій, характерних для цієї частини мови.
2. У філософії — сутнісна, основоположна якість, самостійність, незалежність існування; те, що існує само по собі, а не як ознака іншого предмета.