1. Який набув самостійного, незалежного існування; що став субстанцією, окремою сутністю.
2. У мовознавстві: про слово або словосполучення, яке перейшло в розряд іменників (субстантивувалося) і набуло всіх граматичних ознак цієї частини мови.
субстанціоналізований
Буква
Приклади вживання
Error: no such table: sentences
Частина мови: прикментик () |