Значення
-
(у фізиці) Перехід речовини з твердого стану безпосередньо в газоподібний, минаючи рідку фазу, а також зворотний процес (десублімація).
-
(у психології, психоаналізі) Захистний механізм психіки, при якому енергія примітивних, неприйнятних суспільством або індивідом прагнень (наприклад, сексуальних або агресивних) переспрямовується на соціально схвалювану діяльність (творчість, інтелектуальну працю тощо).
-
(переносно) Піднесення, перетворення чогось низького, матеріального на високий, духовний рівень; узагальнено — перетворення однієї форми енергії чи активності в іншу, вищу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сублімація, р. сублімації, д. сублімації, з. сублімацію, о. сублімацією, м. сублімації, к. сублімаціє
Походження слова (Етимологія)
Сублімація — це слово, яке походить від латинського sublimatio, що означає «піднесення». Воно утворене від дієслова sublimare — «піднімати», яке, своєю чергою, походить від прикметника sublimis — «високий, піднесений». Це слово складається з префікса sub- (що означає «під» або «до») та limen — «поріг». Спочатку в хімії сублімацією називали перехід речовини з твердого стану одразу в газоподібний, минаючи рідкий. Пізніше, завдяки Зигмунду Фрейду, це слово набуло психологічного значення — перетворення неприйнятних бажань на соціально прийнятні дії, наприклад, творчість.