субіч

[subit͡ʃ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Субіч — прислівник, що вживається для позначення повної, абсолютної тиші або безмовності; синонімічний виразам “тихо-тихо”, “ані звуку”.

  2. Субіч — уживається як власна назва (топонім) населеного пункту в Україні, зокрема села в Івано-Франківській області.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. субіч, р. субіча, д. субічеві, з. субіч, о. субічем, м. субічеві, к. субічу

Більше записів