1. (у римському праві) формальна усна угода між сторонами, що складалася з питання кредитора та відповіді боржника і визнавалася обов’язковою для виконання.
2. (у сучасному цивільному праві) договір, за яким одна сторона (стипулянт) набуває право вимагати від другої сторони (обіцянника) виконання певної обіцянки (зобов’язання), що не супроводжується негайним наданням еквіваленту.