стихирар

[stɪxɪrɑr] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Богослужбова книга у православ’ї та греко-католицизмі, що містить стихири (піснеспіви, гімни) на різні свята та дні церковного року, розташовані за восьмигласним розпівом (осьмогласником).

  2. Рідкісне: співак або укладач стихир у церковній традиції.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. стихирар, р. стихирару, д. стихирарові, з. стихирар, о. стихираром, м. стихирарі, к. стихираре

Більше записів