Значення
-
Місце, де щось стикається, з’єднується; сполучення, з’єднання (наприклад, стик рейок, стик двох поверхонь).
-
У географії, геології: лінія або смуга, по якій межують, з’єднуються різні природні об’єкти або території (наприклад, стик тектонічних плит, стик лісу й степу).
-
У військовій справі: місце з’єднання флангів суміжних військових підрозділів, частин або їх бойових порядків.
-
У техніці, будівництві: місце сполучення, шов або з’єднання між окремими деталями, елементами конструкції.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стик, р. стику, д. стикові, з. стик, о. стиком, м. стикові, к. стику