Древослів

Словник Української Мови

стибітний

[stɪbitnɪj] Прикметник

Буква:С

Значення

  1. Стибітний (від лат. Stibium — стибій, сурма) — стосовний до стибію (сурми), що містить стибій, властивий стибію.

  2. У хімії: сполука, в якій стибій виступає як катіон (наприклад, стибітна сіль).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. стибітний, р. стибітного, д. стибітному, з. стибітного, о. стибітним, м. стибітнім

Більше записів