стибій

1. У давньоримській міфології — бог річки Стикс, син Океана і Тетії, батько богині перемоги Ніки (Вікторії).

2. У переносному значенні (книжн., заст.) — сама річка Стикс або підземний світ, царство мертвих.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |