Значення
-
Викликати в когось почуття тривоги, непокою, занепокоєння; хвилювати, турбувати.
-
(у пасивному стані, часто про обставини, події) Бути спричиненим тривогою, занепокоєнням; викликати непокій.
-
(застаріле) Примусити когось зайнятися чимось, звернути увагу на щось; порушити, порушити спокій.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я стурбую, ти стурбуєш, він стурбує, ми стурбуємо, ви стурбуєте, вони стурбують