стриманість

1. Властивість або стан людини, що полягає в умінні контролювати свої емоції, бажання, висловлювання або вчинки; поміркованість, самовладання.

2. Відсутність надмірності, вишуку або яскравості у чомусь (наприклад, у поведінці, стилі одягу, художніх засобах); скромність, аскетизм.

3. У мистецтві — художній принцип, що виражається у відмові від надмірної емоційності, декоративності або деталізації на користь лаконізму, рівноваги та точності виразу.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |