Значення
-
Суха кірка, що утворюється на поверхні рани або виразки внаслідок зсідання крові, гною або лімфи та відшаровується в процесі загоєння.
-
Застаріла назва корости, парші — інфекційного захворювання шкіри.
-
Переносно: щось затверділе, що покриває поверхню наче кірка (наприклад, струп бруду, струп землі).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. струп, р. струпа, д. струпові, з. струп, о. струпом, м. струпі, к. струпе
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘струп’ походить від праслов’янського *srupъ, яке, ймовірно, пов’язане з індоєвропейським коренем *streu- зі значенням ‘щось стиснуте, жорстке, тверде’. Цей корінь також дав такі слова, як ‘струмінь’ та ‘струмок’. Інша теорія пов’язує його з грецьким ‘ртос’ (грязь, бруд) та індоєвропейським *sroup- зі значенням ‘покритий струпами’. Також можливий зв’язок з литовським ‘гайра’ (віспа) та латиським ‘гаира’ (гусяча шкіра). Таким чином, ‘струп’ — це затверділа кірка на рані або шкірі, що утворюється в процесі загоєння.