рана

Приклад 1:
Вода ж не держить сліду від рана до обіду, так, як твоя люба або моя журба! «Той, що греблі рве» (поривчасто простягає їй обидві руки) Ну, мир-миром!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
— до тої осоружної майстернi (чи ж вона хоч вiдчи‑нена поночi, чи так пiд кущиком там, пришелепок, i просидить до рана? ), — ось тодi, зачинивши за ним дверi зi змiшаним вiдчут‑тям не‑до‑кiнця‑зiграного спектаклю, вогняного шворня “як‑же‑його‑жити‑далi”, встромленого в мозок, i тим розтрушеним по тiлi лихоманково‑нудотним дрожем, що не пересiдався вже понад тиждень, — нiби й справ‑дi була механiчною лялькою, в якiй усi колiщатка‑шрубики поз’їжджали з пазiв, так що ковтати могла тiльки рiдку страву, а спати кiлька ночей поспiль не могла вза‑галi, — обернувшись до дзеркала, угледiла в ньому — проступив, пiдступив на поверхню, художньо викрививши вуста в рештках з’їденої помади!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
«Рана заснула і спить…» Рана заснула і спить. Меш крізь ту рану ходити.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”