Значення
-
Спеціальний термін у електротехніці, що позначає конструктивний елемент або пристрій, призначений для введення електричного струму (провідників) ззовні в корпус або внутрішню частину електричної машини, апарата, щита, розподільного пристрою тощо.
-
Процес або технологічна операція підведення електричних провідників (силових кабелів, шин) до вводних затискачів електроустановки.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. струмовводіння, р. струмовводіння, д. струмовводінню, з. струмовводіння, о. струмовводінням, м. струмовводінні, к. струмовводіння