Значення
-
(техн.) Обробляти поверхню металевої деталі за допомогою стручки — спеціального інструмента для зняття тонкого шару металу, надаючи їй гладкості та точної форми.
-
(розм.) Швидко й спритно бігти, тікати, рухатися; утікати.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я стручуваю, ти стручуваєш, він стручуває, ми стручуваємо, ви стручуваєте, вони стручувають