1. (техн.) Обробляти поверхню металевої деталі за допомогою стручки — спеціального інструмента для зняття тонкого шару металу, надаючи їй гладкості та точної форми.
2. (розм.) Швидко й спритно бігти, тікати, рухатися; утікати.
стручувати
Буква
Приклади вживання
Error: no such table: sentences
Частина мови: дієслово () |