Значення
-
(біол.) Спосіб розмноження деяких кишечнопорожнинних тварин (наприклад, сцифоїдних медуз) шляхом утворення на тілі материнського організму (стробіла) поперечних перетяжок, з яких потім відокремлюються дочірні особини.
-
(мед.) Візуальне явище, коли обертовий або рухомий об’єкт (наприклад, колесо) сприймається нерухомим або що обертається з іншою швидкістю через періодичне освітлення спалахами світла (стробоскопом).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стробіляція, р. стробіляції, д. стробіляції, з. стробіляцію, о. стробіляцією, м. стробіляції, к. стробіляціє