1. (біол.) Спосіб розмноження деяких кишечнопорожнинних тварин (наприклад, сцифоїдних медуз) шляхом утворення на тілі материнського організму (стробіла) поперечних перетяжок, з яких потім відокремлюються дочірні особини.
2. (мед.) Візуальне явище, коли обертовий або рухомий об’єкт (наприклад, колесо) сприймається нерухомим або що обертається з іншою швидкістю через періодичне освітлення спалахами світла (стробоскопом).